Ціна на газ у США тримається біля позначки $2,83 за мільйон британських теплових одиниць — і майже не рухається, попри те, що світові енергетичні ринки лихоманить. Жовтневий ф’ючерс на Henry Hub закрився близько $2,83, спотова ціна дев’ятого вересня становила $2,81. Тим часом нафта марки WTI вперше з травня пробила $100 за барель. Два енергоносії, одна країна-виробник — і діаметрально протилежна динаміка.
Це той рідкісний момент, коли ринок наочно показує різницю між глобальним і локальним товаром. Нафта — актив планетарний. Газ у США досі значною мірою заручник власної географії.
Чому нафта летить, а газ стоїть
Ралі нафти має чітку адресу — Близький Схід. Потік сирої нафти через Ормузьку протоку впав нижче 2 млн барелів на добу проти звичних 8–9 млн. Удари США по іранських танкерах і атаки хуситів на саудівські об’єкти вибили з ринку відчутні обсяги пропозиції. Brent торгується вище $105, WTI протягом сесій десятого вересня сягала $103 з гаком. Кожен барель, який не доходить до покупця, миттєво відображається у ціні глобального бенчмарку.
Американський газ живе за іншими правилами. Експорт скрапленого газу зростає, але фізично прив’язати внутрішній ринок до світових цін набагато складніше, ніж завантажити танкер нафти. Труба не тягнеться через океан. Тому геополітичний шок, який підкидає нафту, майже не торкається Henry Hub.
Рекордний видобуток тисне на ціну
Головна причина спокою газового ринку — банальний надлишок. Управління енергетичної інформації США (EIA) прогнозує середній видобуток на рівні 122,5 млрд кубічних футів на добу у 2026 році. Це новий рекорд, що перевершує показник 2025-го (118,5 млрд куб. футів) майже на 3,4%.
Основний драйвер — Пермський басейн, де газ іде супутнім продуктом нафтовидобутку. EIA очікує тут 29,2 млрд куб. футів на добу, на 6% більше торішнього. Парадокс у тому, що навіть дорога нафта підживлює надлишок газу: що активніше бурять на нафту, то більше супутнього газу виходить на поверхню. Висока ціна одного товару топить ціну іншого.
Запаси теж вражають. До кінця жовтня сховища мають наповнитися до 3,985 трлн кубічних футів — максимум із 2016 року і приблизно на 6% вище п’ятирічної норми. Країна входить у зимовий опалювальний сезон із найтовстішою за майже десятиліття «подушкою».
Що це означає для інвестора
Декаплінг нафти й газу — не аномалія, а структурна риса американського ринку. Ставка на зростання газу через ближньосхідну напругу тут не спрацьовує: механізм передавання ціни просто відсутній. Драйвери Henry Hub інші — погода, темпи запуску нових LNG-заводів і споживання електрогенерацією.
EIA прогнозує середню ціну Henry Hub на 2026 рік близько $3,44 за MMBtu. Це означає, що ринок закладає підвищення до зими — але помірне, без різких стрибків, які час від часу трапляються на нафті. Головна інтрига сезону — чи вистачить холодів, аби «з’їсти» рекордні запаси, і наскільки швидко нові експортні термінали витягуватимуть газ на світові ринки.
Поки що маємо чисту ілюстрацію того, як два товари з однієї свердловини живуть у різних всесвітах. Нафта танцює під геополітику. Газ рахує кубометри у сховищах.
Читайте також
- Огляд ринку 10 вересня 2026: нафта над $100 обвалила ринок четвертий день поспіль
- PPI серпень 2026: інфляція розігналася до 5,4% річних
- Flex купує EPC Power за $4,4 млрд: ставка на живлення для AI
Джерела
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.