Диверсифікація портфеля: скільки компаній варто тримати

«Не кладіть усі яйця в один кошик» — мабуть, найстаріша інвестиційна мудрість. Але у 2026 році вона потребує суттєвого уточнення: скільки саме кошиків потрібно? Три? Тридцять? Триста? Відповідь на це питання визначає не лише ризик портфеля, а й потенційну дохідність, час на управління та психологічне навантаження на інвестора.

Дилема між концентрацією та диверсифікацією не має одного правильного вирішення — і це підтверджує ціла бібліотека академічних досліджень. З одного боку, систематичний огляд наукової літератури (MDPI, 2021) встановив, що «узагальненого оптимального числа акцій для добре диверсифікованого портфеля не існує — для жодного ринку, жодного часового горизонту та жодного інвестора». З іншого, Воррен Баффет — найуспішніший інвестор сучасності — тримає в Berkshire Hathaway лише близько 40 акцій, причому 87% портфеля сконцентровано у 10 позиціях, а в середньому за всю кар’єру тримав близько 28 паперів.

Ключова теза: питання «скільки акцій тримати» є неправильно сформульованим. Правильне питання звучить так: «Яку кількість акцій я можу дослідити достатньо глибоко, щоб диверсифікація не перетворилася на «дивертифікацію» — розведення дохідності заради ілюзії безпеки?» Правильна відповідь для більшості інвесторів-початківців — від 1 ETF до 25–30 ретельно відібраних акцій. Для досвідчених — залежить від знань, часу та готовності до концентрованих ставок.

Глобальний контекст та макротренди

Чому диверсифікація стала складнішою у 2022–2026 роках

Протягом десятиліть класична теорія диверсифікації спиралася на два постулати: акції та облігації рухаються в протилежних напрямках, а міжнародні ринки не корелюють із американськими. У 2022 році обидва постулати зруйнувалися одночасно. Коли ФРС найшвидшими темпами за 40 років підняла ставки, акції та казначейські облігації США впали синхронно — традиційний портфель «60/40» показав найгірший рік за десятиліття.

Morningstar зафіксував: коли ринок очікує зростання ставок запозичення, кореляція між акціями та облігаціями, як правило, підвищується — і саме це сталося у 2022-му. У 2026 році ми перебуваємо в схожому середовищі: ставка ФРС все ще на рівні 3,5–3,75%, інфляція вище цілі, а геополітичні шоки здатні в одну мить переписати кореляційну матрицю ринків.

Дослідження Morningstar також підтверджує: у 2023 році, коли ринок США бурхливо відновлювався, диверсифікація в міжнародні ринки та альтернативні класи активів знизила загальну дохідність. Тобто в бичачі роки диверсифікація часто «коштує» приросту прибутку, і лише в кризові моменти вона справді «платить».

Для інвестора 2026 року цей контекст означає, що сліпа диверсифікація не захищає автоматично. Важливо не кількість позицій, а кореляція між ними та ваша здатність управляти кожною з них.

Чому ризик зростає

Академічні дані підтверджують: корпоративний ризик у США неухильно зростав протягом останніх 40 років відносно ринкової волатильності. Це означає, що для досягнення того самого рівня диверсифікаціїсьогодні потрібно більше акцій, ніж 20–30 років тому. Компанії стали менш схожими одна на одну, технологічні зсуви ламають цілі сектори на роки, а геополітичні шоки вражають різні сектори по-різному.

Фундаментальний аналіз

Математика диверсифікації: де «безкоштовний обід» закінчується

Нобелівський лауреат Гаррі Марковіц заклав основи сучасної теорії портфеля (MPT), довівши, що диверсифікація зменшує несистемний (ідіосинкратичний) ризик — той, що стосується конкретної компанії. Систематичний ризик (загальноринковий) залишається завжди, незалежно від кількості акцій.

Ключова математика: у рівноважному портфелі з N активів дисперсія (ризик) складається з N термінів власної дисперсії та N×(N−1) термінів коваріації (взаємозалежності). При збільшенні N вплив окремих дисперсій зникає, натомість домінує середня коваріація між активами. Простіше кажучи: у великому портфелі ризик визначається не тим, наскільки волатильна кожна окрема акція, а тим, наскільки всі вони рухаються разом.

Звідси практичний висновок: якщо ви тримаєте 50 американських акцій технологічного сектору — диверсифікації майже немає, бо всі вони сильно корелюють. 15 акцій з абсолютно різних галузей і регіонів можуть забезпечити кращу диверсифікацію, ніж 100 схожих паперів.

Що говорить академічна наука: від 10 до 100+ акцій

Дослідження на цю тему охоплюють понад 60 років і дають різні відповіді — залежно від того, що саме вимірювати.

Піонерська робота Еванса і Арчера (1968) показала: лише 10 акцій мають стандартне відхилення, практично ідентичне до ринкового — і цей висновок на роки став «євангелієм» мінімальної диверсифікації.

Меїр Статман (1987) спростував цей висновок: він довів, що добре диверсифікований портфель із випадково обраних акцій повинен містити щонайменше 30 паперів — і підтвердив, що ця кількість зросла порівняно з 1960-ми роками.

Мальк’їл та ін. (початок 2000-х) продовжили лінію: корпоративний специфічний ризик у США помітно зріс відносно ринкової волатильності за 1962–1997 роки, а кількість акцій для досягнення заданого рівня диверсифікації збільшилася.

CFA Institute (2021) уточнив картину за стилями портфеля: для портфелів великої капіталізації пік диверсифікації досягається вже при 15 акціях — додавати більше практично немає сенсу. Для малої капіталізації — близько 26 акцій. Дивідендні і не-дивідендні портфелі — приблизно рівні.

Factorlab (2024) знайшов оптимум за коефіцієнтом Шарпа: при 20 акціях він сягає максимуму (0,89), а при збільшенні до 80 — знижується. Максимальне просідання 20-акційного портфеля (34,3%) суттєво менше, ніж у 5-акційного (43,9%).

Висновок з огляду літератури (MDPI, 2021): розмір добре диверсифікованого портфеля сьогодні більший, ніж у минулому; він менший на ринках, що розвиваються, порівняно з розвиненими; і чим вища кореляція акцій між собою — тим менше паперів потрібно для заданого рівня диверсифікації.

Парадокс Баффета: «концентрація» як інструмент

Воррен Баффет займає особливе місце в цій дискусії. Його погляди суперечать академічному консенсусу — і при цьому підкріплені кращим 60-річним трекрекордом у інвестиційному світі.

Berkshire Hathaway у 2025–2026 роках тримає близько 39–47 акцій, але 10 найбільших позицій складають 87% портфеля. Історичний середній показник — близько 28 паперів. Сам Баффет формулює свою філософію так: «Диверсифікація — це захист від невігластва. Вона має мало сенсу для тих, хто знає, що робить». А разом із Чарлі Мангером вони неодноразово стверджували: «Три чудових бізнеси будуть кращими за сто посередніх».

Проте Баффет сам же попереджає: роздрібним інвесторам, які не мають часу глибоко аналізувати компанії, він рекомендує не концентрацію, а індексні ETF. Парадокс розкривається просто: концентрація дає вищу дохідність лише тоді, коли ви маєте реальну інформаційну перевагу. Без неї концентрація — це лише підвищений ризик без відповідного приросту прибутку.

Порівняльний аналіз: скільки акцій для кого

Рекомендований розмір портфеля за профілем інвестора

Профіль інвестора	Кількість позицій	Тип диверсифікації	Ключові обмеження	Часовий бюджет
Початківець	1–3 ETF	За класами активів і ринками	Нульовий / мінімальний	<2 год/місяць
Активний початківець	5–10 акцій + 1–2 ETF	Галузева + регіональна	Обмежені знання	3–5 год/місяць
Досвідчений	15–25 акцій	Сектор + стиль + регіон	Здатність аналізувати	5–10 год/місяць
Концентрований (Баффет-підхід)	8–15 акцій з переконанням	Якість бізнесу	Глибоке розуміння кожного	15+ год/місяць
Диверсифікований (Грехем-підхід)	30–50 акцій	Статистична	Охоплення всіх секторів	10+ год/місяць

Пастка «дивертифікації»

Поняття «дивертифікація» (від англійського «diworsification» — погіршення через надмірну диверсифікацію) ввів легендарний інвестор Пітер Лінч. Суть: коли портфель містить надто багато позицій, менеджер (або приватний інвестор) неминуче купує «середні» або навіть «слабкі» бізнеси лише заради числа паперів. Кожна добавлена позиція після певної точки не знижує ризик, але розводить дохідність до ринкового середнього.

Дані Factorlab підтверджують цю логіку кількісно: 5-акційний портфель за стратегією моментуму давав 35,4% річних — проти 28,6% для 80-акційного. Більша концентрація = вища «чистота фактора» і краща дохідність, але за рахунок вищої волатильності. Для стратегій із сильним переконанням це раціональний компроміс. Для стратегій без чіткого відбірного критерію — це просто підвищений ризик.

Сценарне планування: три моделі побудови портфеля

Сценарій 1: «Ядро + супутники» (Core-Satellite) — найпопулярніший підхід

Структура. 60–75% капіталу — у широких індексних ETF (VOO/VTI для США, VXUS для міжнародного ринку). 25–40% — у 8–15 ретельно відібраних акціях із чітким тезисом на кожну позицію.

Логіка. Ядро забезпечує ринкову дохідність з мінімальними зусиллями і автоматичну диверсифікацію. Супутники дають можливість виразити конкретні переконання і отримати «альфу» там, де вона можлива. Жодна окрема позиція у «супутниках» не перевищує 5% від загального портфеля.

Для кого. Найбільш раціональний підхід для інвестора з обмеженим часом (5–8 годин на місяць), що хоче брати участь у ринку активно, але не ризикувати катастрофічними втратами від невдалої ставки. CAGR на горизонті 10 років — близький до ринкового (8–10% річних) плюс додатковий 1–2% від успішних «супутників».

Сценарій 2: «Концентрований портфель переконань» — для тих, хто знає

Структура. 10–20 акцій, де кожна позиція займає 5–15% портфеля. Чіткий тезис для кожної з них, регулярний перегляд. Без ETF як «ковдри безпеки».

Логіка. Якщо ви справді розумієте 10 бізнесів краще за середнього ринкового учасника — концентрація збільшить вашу дохідність. Баффет, Мангер, Террі Сміт з Fundsmith — живі приклади. Berkshire Hathaway з 1981 по 2024 рік тримав у середньому ~28 акцій, при цьому концентрація в 5 найбільших позиціях стабільно перевищувала 50%.

Для кого. Тільки для тих, хто готовий витрачати 15+ годин на місяць на глибокий аналіз і може психологічно витримати просідання 30–40% за окремими позиціями без паніки. Потенційний CAGR — 12–18% річних при правильному відборі, але дисперсія результатів надзвичайно широка: одна провальна ставка може забрати кілька років прибутку.

Сценарій 3: «Статистична диверсифікація» — пасивний підхід до максимального охоплення

Структура. 50–100+ акцій рівними або близькими до рівних частками, або широкий ETF на весь ринок (VTI — 3 700+ акцій, VXUS — 7 800+ акцій).

Логіка. Мінімізація ризику і максимальне наближення до ринкової дохідності. За даними SPIVA, 79% активних фондів великої капіталізації не обійшли S&P 500 у 2025 році — і цей результат стабільний протягом 20+ років. Якщо ви не маєте переваги — не намагайтеся її шукати.

Для кого. Ідеально для початківця, людини з дуже обмеженим часом або будь-кого, хто визнає, що у нього немає структурної переваги над ринком. CAGR — ринковий (8–10% річних), але з найнижчою волатильністю і найменшими зусиллями.

Ризики та заходи безпеки

«Ілюзія диверсифікації»: коли кількість оманює

Один із найнебезпечніших ризиків — відчуття безпеки від числа позицій при їхній фактичній кореляції. Портфель із 50 американських технологічних компаній у 2022 році впав так само погано, як портфель із 5 акцій — бо всі вони рухалися в одному напрямку. Диверсифікація вимірюється кореляцією, а не кількістю.

Практичне правило: не більше 25–30% портфеля в будь-якому одному секторі; не більше 50–60% в акціях однієї країни; принаймні один клас активів (облігації, нерухомість, товари), що має низьку або від’ємну кореляцію з акціями.

Ризик 2026: висока кореляція в умовах ринкового стресу

Morningstar підтверджує в огляді за 2025–2026 роки: в моменти ринкового стресу кореляції між класами активів тимчасово зростають — «польоти до безпеки» відбуваються одночасно у всіх. Під час іранського конфлікту та нафтового шоку початку 2026-го технологічні, споживчі та фінансові акції впали паралельно. Єдиними ефективними диверсифікаторами виявилися енергетика (+34%), золото та короткі облігації.

Психологічний ризик концентрації

Менш вимірний, але критично важливий ризик — поведінковий. Дослідження Barber і Odean показали, що інвестори з концентрованими портфелями торгують частіше (бо кожна новина по кожній компанії «вимагає» реакції) і роблять більше поведінкових помилок (продають на просіданнях, купують після злетів). Для переважної більшості роздрібних інвесторів широка диверсифікація через ETF не лише математично правильна — вона психологічно стійкіша.

Концентраційний ризик самого S&P 500

Додатковий нюанс 2026 року: навіть «широкий» S&P 500 не є рівномірно диверсифікованим. Десять найбільших компаній займають близько 35–37% його капіталізації — і більшість із них технологічні. Купуючи лише VOO, ви несвідомо отримуєте значну концентрацію в ШІ-секторі. Для справжньої диверсифікації розгляньте додавання рівноважного S&P 500 ETF (RSP) або міжнародних ETF.

Практичні висновки

Три правила для формування портфеля під свій профіль:

Правило 1 — Почніть з ETF, додавайте акції поступово. Для кожного нового інвестора оптимальна відправна точка — 1–3 індексних ETF, що охоплюють американський та міжнародний ринки. Ця структура дає миттєву широку диверсифікацію з мінімальними зусиллями. Додавайте окремі акції лише тоді, коли можете сформулювати чіткий 2–3-речевий тезис для кожної позиції: «Ця компанія X тому, що Y, і я стежу за показником Z».

Правило 2 — Обмежте кожну позицію максимум 5% від портфеля. Жодна одиночна ставка не повинна мати потенціал знищення вашого капіталу. Навіть при правильному аналізі компанії трапляється непередбачуване — бухгалтерські маніпуляції, регуляторні шоки, зміни в менеджменті. 5% максимум на позицію — це ваш ліміт збитку навіть при нульовій вартості акції.

Правило 3 — Якість важливіша за кількість. 20 добре вивчених і різнорідних компаній дають кращий захист, ніж 50 імен, куплених «щоб було більше». Перед кожним додаванням позиції запитайте: «Я можу пояснити дитині, чому ця компанія буде стоїти більше через 5 років?» Якщо ні — краще збільшити частку ETF.

Для якого портфеля підходить яка стратегія. Консервативному інвестору достатньо 2–3 ETF плюс невеликої частки облігаційного ETF — це повноцінний портфель без жодної окремої акції. Помірному активному інвестору — підхід «ядро + 10–15 супутників» забезпечить участь у ринку з обмеженим ризиком відбору. Агресивному, готовому витрачати час на глибокий аналіз, — концентрований портфель із 10–20 найкращих ідей може дати значно вищу дохідність, але вимагає залізної дисципліни та психологічної стійкості.

І нарешті, найважливіший принцип: оптимальна кількість акцій — та, яку ви можете реально відстежувати і розуміти. Портфель із 8 добре вивчених компаній завжди кращий за портфель із 30 паперів, куплених навмання.

Джерела

• MDPI Journal of Risk and Financial Management — How Many Stocks Are Sufficient for Equity Portfolio Diversification? A Review of the Literature (2021)
• CFA Institute Enterprising Investor — Peak Diversification: How Many Stocks Best Diversify an Equity Portfolio? (2021)
• Efficient Frontier — The 15-Stock Diversification Myth
• Factorlab / Medium — How Many Stocks Should You Hold in Your Portfolio? (2024)
• Alpha Architect — How Many Stocks Should Be in Your Portfolio? (2025)
• Alpha Architect — Intelligent Concentration: A Synopsis of Warren Buffett and Diversification (вересень 2025)
• The Motley Fool — How Many Stocks Should You Have in a Portfolio? (2025)
• Behind The Balance Sheet — Does Your Portfolio Have Too Many Stocks? (червень 2025)
• Stoffel Wealth — Why You Should Diversify: Buffett’s Advice for Investors (2025)
• Portseido — Warren Buffett Portfolio 2025
• Morningstar — Why Portfolio Diversification Is About More Than Just Correlations (січень 2026)
• Morningstar — How Did Diversified Portfolios Hold Up in 2023? (2024)
• LoCorr Funds — The New Rules of Diversification: Correlation Matters (2024)
• Corporate Finance Institute — Modern Portfolio Theory (MPT)