Тарифи на покупців російської нафти перестали бути погрозою в соцмережах і стали законом, який чекає лише на підпис президента. 16 вересня Палата представників ухвалила пакет санкцій проти Росії з рахунком 262 проти 159. Сенат схвалив його ще в серпні — 86 проти 11. Документ дає Дональду Трампу право вводити мита до 100% на найбільших покупців російської нафти й газу. У перехресті — Індія та Китай.
Ставка тут радше політична, ніж юридична. Уперше з початку другого терміну президент отримує тарифну зброю, яку йому прямо вручив Конгрес, — а не ту, що торік розібрав по деталях Верховний суд. Тому головне питання для ринків, Нью-Делі й Пекіна не в тому, чи має він право. А в тому, чи ним скористається — і коли.
Що ухвалив Конгрес
Закон має офіційну назву «The Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026» — на честь сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який помер у липні, невдовзі після поїздки до Києва. Півтора року пакет лежав замороженим: підписів вистачало на подолання вето, але Білий дім хотів простору для перемовин із Москвою й не пускав документ на голосування. Цього тижня блокування зняли.
Ядро закону — тарифне. Він дозволяє президенту накладати мита до 100% на п’ятірку найбільших покупців російської сирої нафти чи газу, а також на п’ять країн, що найактивніше допомагають Москві обходити нафтові санкції. Крім того — санкції проти Володимира Путіна, високопосадовців, олігархів, російських банків і «тіньового флоту» танкерів, а також розширення обмежень щодо Ірану.
Ключова деталь у формулюваннях. Право дискреційне: закон дозволяє, але не зобов’язує вводити мита. Президент може взагалі скасувати санкції, засвідчивши перед Конгресом, що це відповідає національним інтересам США. Передбачено й виняток — для країн, чий імпорт російського газу становить менш ніж 15% усього російського газового експорту і які роблять «значні» кроки до скорочення. Під це, за оцінками, можуть підпасти Японія, Франція, Угорщина та Бельгія.
Порівняння з попередньою редакцією багато що пояснює. Версія 2025 року передбачала блокувальні 500% мита. Фінальний текст знизив стелю до 100% — і саме тарифну норму Центр стратегічних і міжнародних досліджень назвав найвагомішим новим повноваженням усього закону. Білий дім уже дав зрозуміти, що Трамп підпише документ найближчим часом.
Чому це зброя, якої Трамп раніше не мав
Щоб зрозуміти вагу цього закону, треба повернутися на сім місяців назад. 20 лютого 2026 року Верховний суд рішенням 6 проти 3 постановив, що Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA) не дає президенту права запроваджувати мита. Під ніж пішли і «реципрокні» тарифи «Дня визволення» від квітня 2025-го, і «фентанілові» мита проти Китаю, Канади та Мексики.
Логіка суду була фундаментальною. Голова суду Джон Робертс спирався на доктрину «великих питань»: повноваження такого економічного й політичного масштабу потребують чіткого дозволу Конгресу. Конституція закріплює право оподаткування за законодавцями, а не за президентом. За майже пів століття від ухвалення IEEPA жоден президент не використовував його для тарифів — до 2025 року.
Наслідок для Трампа був простий і болючий. Його улюблений інструмент — вводити мита одним розчерком виконавчого указу — виявився юридично хитким. Частину тарифів він потім намагався перезапустити через інші статті торговельного законодавства, але кожен такий крок жив під загрозою нового позову.
Новий закон закриває саме цю діру. Конгрес прямо делегує президенту тарифне повноваження — тобто дає рівно те, чого, за висновком суду, бракувало раніше. Це робить нову зброю не просто гучнішою, а витривалішою в судах. Погроза, яку не можна оскаржити за півроку, важить у переговорах значно більше за ту, що тримається на волосині.
Індія та Китай: хто справді в перехресті
Цифри показують, чому мішень саме така. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), станом на кінець серпня Китай купував половину всього експорту російської сирої нафти, Індія — 37%, Туреччина та ЄС — по 5%. Після кризи довкола Ормузької протоки й війни з Іраном сукупна частка Індії та Китаю зросла до третини з п’ятої частини, підрахували в Kpler.
Для Китаю відмова від російської нафти — питання не ціни, а безпеки. Росія роками лишається його найбільшим постачальником: близько п’ятої частини імпорту сирої нафти й 10% споживання газу. Замістити 3,5 млн барелів на добу морських поставок плюс ще близько 600 тисяч барелів, що йдуть трубопроводом, за нинішніх умов украй складно. Тому аналітики Eurasia Group та Peterson Institute сходяться: Пекін радше проігнорує обмеження й піде на відповідні заходи, ніж поступиться енергетичною безпекою.
Індія — окрема історія, і повчальна. У 2025 році Вашингтон уже перетворював її на полігон. Спершу 25% реципрокного мита, потім ще 25% «штрафу» за російську нафту — разом 50% із 27 серпня, різко вище за ставки для Китаю чи В’єтнаму. У лютому 2026-го Трамп збив мито до 18%, заявивши, що Нью-Делі погодився припинити закупівлі російської нафти й перейти на американську та венесуельську.
Погодився — але не припинив. У вересні Індія знову другий покупець із часткою 37%, а 12 вересня Нарендра Моді стояв на саміті BRICS у Нью-Делі поруч із Путіним і Сі. Обіцянку, під яку Вашингтон дав знижку, фактично не виконано. Це і є та тріщина, крізь яку новий закон дивиться на Індію: 18% мит легко перетворити на значно більшу цифру, а Нью-Делі саме домовляється про торговельну угоду й просить преференційну ставку.
Що це означає для інвестора
Перша реакція ринку буде оманливо спокійною — і на це є причина. Нафтовий ринок майже впевнений, що Трамп не натисне на курок за тиждень до саміту з Сі Цзіньпіном. Тому котирування навряд чи різко відреагують на сам підпис. Небезпека інша: якщо погроза колись стане дією, з ринку зникнуть реальні барелі. За Brent, що після удару по постачанню з Перської затоки й так тримається вище $100, це вже не косметичний рух, а потенційний шок пропозиції.
Звідси й перелік того, за чим стежити в портфелі. Індійські експортери до США — перші під ударом у разі повернення високих мит. Далі — китайський споживчий імпорт, енергетика, морські перевізники й усе, що пов’язане з примусом проти «тіньового флоту». Виграти від напруги можуть виробники нафти поза російською орбітою та американський СПГ, який Індія й обіцяла нарощувати.
Є й внутрішнє обмеження, про яке інвестор часто забуває. Близько десятка республіканців приватно просили керівництво прибрати тарифні норми — вони бояться зростання цін напередодні проміжних виборів. Мито у 100% на китайські товари — це прямий тиск на інфляцію в рік, коли Білому дому потрібні низькі ціни в магазинах. Політична арифметика працює проти застосування зброї так само, як геополітика — за неї.
Для українського читача рахунок простіший і водночас складніший. Це найпотужніший економічний важіль проти нафтових доходів Росії, який з’явився за час великої війни. Але важіль поки лише вручено, а не смикнуто. Його справжня цінність для Києва залежить не від тексту закону, а від готовності президента ним скористатися — і від того, чи здатні Індія та Китай реально скоротити закупівлі, у чому аналітики сумніваються.
Три сценарії: чи натисне Трамп на курок
Базовий. Трамп підписує закон і тримає тарифне повноваження в резерві. Він використовує його як розмінну монету: у торговельній угоді з Індією — щоб вибити преференції, на саміті з Сі — щоб зайти в переговори з сильнішої позиції. Реальних 100% мит проти Китаю чи Індії не з’являється. Умова сценарію: саміт минає без зриву, Нью-Делі пропонує поступки, ціни в США лишаються керованими.
Песимістичний (для деескалації та ринків). Переговори буксують, і президент застосовує мита проти Індії, а можливо, й Китаю. Пекін відповідає — у цьому аналітики майже одностайні. Торговельна війна розкручується по новому колу, нафта дорожчає, інфляція в США прискорюється, підготовка до саміту зривається. Для інвестора це найгірший сценарій, бо він б’є одразу по кількох класах активів.
Оптимістичний (для України). Достовірність загрози змушує покупців справді скоротити російську нафту, і доходи москви від експорту падають. Це посилює тиск на кремль і додає ваги розмовам про припинення вогню. Слабке місце сценарію очевидне: і Пекін, і Нью-Делі публічно наполягають, що енергетична безпека — понад усе, а на BRICS вони прямо засудили односторонні санкції.
За чим стежити далі
Найближчі орієнтири конкретні. Перший — чи підпише Трамп закон, дозволить йому набути чинності без підпису, чи спробує вето, яке Конгрес однаково подолає. Другий — саміт із Сі наступного тижня та підготовчі переговори Хе Ліфена зі Скоттом Бессентом на вихідних; тон цих зустрічей покаже, чи готовий Вашингтон псувати відносини. Третій — торговельна угода з Індією і те, чи проситиме Нью-Делі окремого винятку. Четвертий — поява (або відсутність) виконавчого указу, який реально називає країни й ставки. І п’ятий — реакція Brent на кожен із цих кроків.
Зброя готова. Спуск — за президентом. Юридично Трамп тепер може вдарити швидко й боляче будь-коли. Але чи вдарить — вирішить не текст закону, а дипломатія наступних тижнів. І поки що всі стимули — торговельні, виборчі, ринкові — штовхають його тримати палець поряд із курком, а не на ньому.
Матеріал має інформаційно-аналітичний характер і не є індивідуальною інвестиційною рекомендацією. Ринки реагують на політичні рішення непередбачувано, а рішення про купівлю чи продаж активів кожен інвестор ухвалює самостійно, зваживши власні цілі й ризики.
Читайте також
- Контроль виїзду з Китаю: чому Пекін замикає капітал і таланти всередині
- Ціни на газ у Європі: чому максимум з 2022 року — це ще не криза 2022 року
- Огляд ринку 16 вересня 2026: ФРС підняла ставку вперше за три роки, Dow втратив 631 пункт
Джерела
- CNBC — Trump gains a tariff weapon against China and India. Will he use it?
- CBS News — House passes Russia sanctions bill
- SCMP — US Congress passes bill targeting Russia’s leading energy buyers
- Tax Foundation — Supreme Court Strikes Down President Trump’s Tariffs
- Euromaidan Press — The US House just passed the first major Russia oil sanctions in two years
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.