Російський дизель повертається на ринок США — вперше з 2022 року. 9 жовтня Дональд Трамп оголосив, що домовився з володимиром путіним про постачання великих обсягів дизельного пального. Мінфін США того ж дня тимчасово зняв санкції, які такі поставки блокували. Президент пообіцяв, що ціни на дизель впадуть «швидко й у рекордних масштабах».
Ф’ючерси на дизель за кілька годин просіли приблизно на 4–5%. Та чи означає це, що американські далекобійники й фермери скоро платитимуть менше? Розбираємо механіку угоди, справжні причини дорогого дизелю і те, що ця історія означає для інвестора та для України.
Що сталося: угода, якої не очікували
Трамп повідомив про домовленість після телефонної розмови з путіним. За його словами, росія одразу відправить понад 300 тисяч тонн дизелю на американський і світовий ринок. Ще 500 тисяч тонн обіцяно в листопаді, далі — мільйон тонн, а згодом іще близько 3 мільйонів. Сумарно йдеться про майже 4,8 мільйона тонн пального.
Щоб угода запрацювала, Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC) випустило генеральну ліцензію №135. Вона тимчасово дозволяє купувати, завозити й розвантажувати російський дизель — і діє до 7 квітня, тобто близько пів року. США не імпортували російську нафту й пальне з 2022 року, коли адміністрація Байдена заборонила такі поставки після вторгнення в Україну. Тож крок справді незвичний.
Посланець путіна кирило дмитрієв привітав «співпрацю росії та США в енергетиці». Сам путін, за кремлівським переказом розмови, заявив про готовність постачати нафту й нафтопродукти на світові ринки.
Чому дизель у США злетів: структурний дефіцит, а не змова
Щоб оцінити угоду, треба зрозуміти, звідки взялися рекордні ціни. А вони високі не через росію.
Головна причина — запаси. Станом на 11 вересня комерційні запаси дистилятів у США впали до 107,9 мільйона барелів. Це найнижчий рівень для цієї пори року за всю історію спостережень EIA — тобто з 1982 року. Перед зимовим опалювальним сезоном це тривожний сигнал: до дистилятів належать і дизель, і пічне паливо.
Другий чинник — війна США та Ізраїлю проти Ірану, що почалася 28 лютого. Вона розбалансувала постачання з Близького Сходу і підштовхнула ціни вгору. Від початку цієї війни дизель у США подорожчав приблизно на 70%.
Третій чинник — сама росія. З липня 2026 року вона заборонила експорт дизелю після ударів українських дронів по НПЗ. Це прибрало зі світового ринку близько 800 тисяч барелів на добу — приблизно десяту частину морської торгівлі дизелем. Дефіцит наклався на вже порожні сховища.
Результат видно по маржах переробки. Крек-спред на дизель із наднизьким вмістом сірки 14 вересня сягнув рекордних 118,62 долара за барель. Простими словами: переробникам ще ніколи не було так вигідно гнати саме дизель. Роздрібна ціна трималася біля 6,28 долара за галон (дані AAA станом на 8 жовтня), а у вересні оновлювала історичні максимуми. Високі ціни на пальне живлять інфляцію, що ускладнює очікуваний розворот ФРС до зниження ставки.
Механіка угоди: чому 6 мільйонів барелів — це півтора дня
Перші два транші — 300 і 500 тисяч тонн — це близько 6 мільйонів барелів дизелю. За оцінкою EIA, цього вистачить Америці приблизно на півтора дня споживання. Повний пакет на 4,8 мільйона тонн розтягнутий у часі й прив’язаний до того, у якому стані будуть російські НПЗ.
Є й друга деталь, про яку часто забувають. США — не імпортер дизелю, а один із найбільших у світі експортерів. Країна відвантажує за кордон близько 1,5 мільйона барелів дизелю на добу. Ціну на внутрішньому ринку формує не брак імпорту, а глобальний баланс попиту й пропозиції та експортні потоки. Долити в цей басейн півтора дня чужого палива — не те саме, що осушити дефіцит.
Аналітик Ден Пікерінг із Pickering Energy Partners оцінив ефект як приріст пропозиції на 5–6% до кінця року. Він назвав угоду корисною, але не здатною зрушити ринок. І додав влучне спостереження: Трамп говорив про обсяги в тоннах, а не в барелях, бо тонни «виглядають солідніше» для стороннього ока. Більше політики, ніж зміни правил гри.
Чи є в росії що продавати
Є ще одне питання — суто фізичне. Чи має росія стільки дизелю, скільки назвав Трамп?
Відповідь неочевидна. росія заборонила експорт не від хорошого життя, а через удари дронів. У вересні три з шести найбільших дизельних НПЗ країни зупинили або різко скоротили роботу. Разом вони дають приблизно половину всього російського дизелю.
Атаки тривають. Лише цього тижня Київ заявив про удари по п’яти НПЗ — частину з них уже після оголошення угоди. Колишні американські чиновники прямо сумніваються, що путін фізично має обсяги, які пообіцяв. Сам Трамп обмовився: подальші поставки залежатимуть «від стану їхніх НПЗ».
Грегорі Брю з Eurasia Group назвав угоду «пластиром, не більше». Він підозрює, що путін чекає від України припинення ударів по НПЗ в обмін на цю послугу Трампу. Чи погодиться Київ — велике питання.
Що це означає для інвестора
Для українського інвестора тут дві окремі площини: сам актив і ширша картина.
Прямого доступу до російського дизелю немає й не буде. Актив під санкціями, а ліцензія OFAC — виняток для імпортерів, не інструмент для роздрібного інвестора. Для українця це ще й питання принципу: заробляти на пальному, що фінансує війну проти власної країни, — не варіант.
Доступна інша логіка — ставка на дорогий дизель через переробників і мейджорів. Високі крек-спреди вигідні компаніям на кшталт Valero, Marathon Petroleum, Phillips 66, а також інтегрованим гігантам Exxon Mobil і Chevron. Європейські TotalEnergies і Shell — у тій самій логіці. Доступ до цих акцій український інвестор має через міжнародних брокерів. Та варто памʼятати про зворотний бік: якщо угода і ширше перемир’я справді повернуть російські барелі на ринок, крек-спреди звузяться, а з ними знеціниться й ця ставка.
Друга площина — курс гривні й місцеві ціни. Україна імпортує більшість дизелю. Світова ціна напряму перекладається на вартість пального всередині країни й на гривневий рахунок імпорту. Дешевший світовий дизель полегшив би цей тягар, дорожчий — навпаки. Тому для українця ця історія не абстрактна: вона дістає гаманець на найближчій заправці.
Український і санкційний рахунок
Ця угода — не лише про ціни. Це пряме послаблення санкційного тиску на москву, і в Києві це зрозуміли миттєво.
Володимир Зеленський назвав рішення «інвестицією у війну, яку треба закінчувати, а не продовжувати». Він додав, що це «слабке рішення сильних партнерів». Болісним став і момент: Трамп телефонував путіну саме тоді, коли українська делегація вела переговори з командою США в Маямі.
Критика лунає й усередині США. Колишній віцепрезидент Майк Пенс заявив, що Америка не повинна «кидати рятівний круг воєнній машині путіна». Конгресмен-республіканець Дон Бейкон закликав посилювати санкції, а не знімати їх.
Річард Нефʼю, колишній координатор санкційної політики Держдепу, попередив про головний довгостроковий ризик: шкода, якої угода завдає всьому санкційному режиму, за його словами, «дуже значна».
Окремий нюанс — Європа. ЄС заборонив імпорт російського дизелю ще 5 лютого 2023 року, і це ембарго досі чинне. Американська ліцензія його не скасовує. Виходить дивна картина: Вашингтон прочиняє двері для російського пального, а Брюссель тримає їх зачиненими. Для єдності санкційної коаліції це тріщина. При цьому Білий дім ще й просив ЄС розпродати аварійні запаси дизелю, щоб збити світові ціни.
Сценарії: куди рухатимуться ціни
Базовий сценарій — короткий ефект, потім відкат. Ринок уже відреагував падінням ф’ючерсів. Та коли стане ясно, що реальні обсяги малі, а структурний дефіцит нікуди не зник, ціни знову підтягнуться. Для цього достатньо, щоб запаси лишалися біля мінімумів, а зима видалася холодною.
Оптимістичний сценарій — угода стає першим кроком до ширшого перемир’я. Якщо Київ під тиском Вашингтона пригальмує удари по НПЗ, російський експорт поступово відновиться. Повернення навіть частини з тих 800 тисяч барелів на добу реально послабило б світовий дефіцит. Тоді зниження цін було б наслідком більшої пропозиції, а не піар-ходу. Умова жорстка: потрібне фактичне перемир’я, а не обіцянка.
Песимістичний сценарій — росія не постачає обіцяного. НПЗ під дронами, обсягів немає, а санкційний режим уже надламаний політично. У цьому разі США втрачають важіль тиску, ціни лишаються високими, а москва отримує і грошовий потік, і репутаційний виграш. Колишній чиновник Держдепу сформулював це гостро: путіну навіть не обов’язково виконувати угоду, бо потрібного результату він уже досяг.
Висновок
Угода Трампа й путіна — радше політичний сигнал перед проміжними виборами, ніж розворот на ринку дизелю. Обсяги малі, доступ США до російського пального історично мінімальний, а головні причини дорожнечі — порожні сховища, війна з Іраном і зима — нікуди не поділися. Коротке падіння ф’ючерсів це підтверджує: ринок відреагував на заголовок, а не на фундамент.
За чим стежити далі. Перше — тижневі дані EIA щодо запасів дистилятів: поки вони біля мінімумів 1982 року, розмови про дешевий дизель передчасні. Друге — чи підуть реальні відвантаження з росії й у яких обсягах. Третє — доля ліцензії OFAC після 7 квітня та реакція Конгресу. Четверте — чи вплине дизельний торг на переговори про завершення війни. Саме там, а не в ціні галона, ставки найвищі.
Матеріал має інформаційно-аналітичний характер і не є індивідуальною інвестиційною рекомендацією. Рішення про купівлю чи продаж активів ви ухвалюєте самостійно й на власний ризик; за потреби порадьтеся з ліцензованим фінансовим радником.
Читайте також
- Премія за ризик акцій майже зникла: що означає попередження Даліо
- Ставка ФРС і біткоїн: чому висока ставка тисне на курс
- Чи варто купувати акції Morgan Stanley: розбір для інвестора
Джерела
Reuters (via Kitco) · CNN · MercoPress · Ship & Bunker · Euronews · S&P Global · ROIC / FT (запаси та ЄС) · ROIC (удари по НПЗ)
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.