Гедж-фонди вперше тримають рекордні 7% держборгу США — близько $2 трлн станом на кінець 2025 року. За п’ять років цей обсяг зріс майже втричі. Дані оприлюднило Управління фінансових досліджень при Мінфіні США, на них послався CNBC.
Семи відсотків замало, щоб налякати. Тривожить інше — хто саме прийшов на місце традиційних покупців і на яких умовах тримає ці облігації. Гедж-фонди працюють із величезним плечем. І роблять це тоді, коли дохідність 10-річних облігацій уже на піку з 2007 року, а світовий ринок боргу лихоманить.
Рекордна частка, якої не було ніколи
Гедж-фонди стали силою, з якою доводиться рахуватися на ринку обсягом близько $30 трлн. Їхні вкладення в держоблігації США досягли $2 трлн наприкінці 2025 року. Це майже втричі більше, ніж п’ять років тому.
Загальний обсяг ринкового держборгу — того, що торгується на вторинному ринку — становив $28,9 трлн. Частка гедж-фондів у ньому — рекордні 7%.
Купівля не спинилася й 2026 року. За даними ФРС, у першому кварталі фонди докупили держоблігацій на $26,4 млрд, у другому — на $60,6 млрд. Разом за перше півріччя — близько $87 млрд чистих покупок.
Водночас традиційні довгострокові інвестори рухаються в інший бік. Пенсійні фонди та страховики скорочують вкладення в держборг. Частина перекладає гроші в приватний кредит. Порожнечу, яку вони лишають, заповнюють гедж-фонди.
Сім відсотків — це не контрольний пакет. Але гедж-фонди важливі не розміром частки, а роллю маржинального покупця. Саме вони докуповують облігації на аукціонах, коли інших охочих бракує. Прибери їх із ринку — і державі буде важче розміщувати нові випуски за прийнятною ставкою.
Базисна торгівля: що відбувається «під капотом»
Більшість цих позицій — не проста схема «купив і тримай». За ними стоїть базисна торгівля між готівковим ринком держоблігацій і ф’ючерсами на них.
Схема така. Фонд купує реальну держоблігацію. Одночасно продає ф’ючерсний контракт на неї. Між ціною облігації та ціною ф’ючерса є крихітний розрив — базис. До моменту постачання він сходиться. На цьому сходженні фонд і заробляє.
Прибуток з однієї такої пари мізерний — дрібні частки відсотка. Щоб він став вартим уваги, угоду «накачують» плечем. Інструмент — ринок репо. Фонд віддає куплену облігацію в заставу й бере під неї готівку. На ці гроші купує ще облігацій — і знову в заставу, по колу. Плече сягає 20 разів, а подекуди й більше.
Приклад для наочності. Фонд має $100 млн власного капіталу. З плечем 20 разів він контролює позицію на $2 млрд. Доки базис сходиться, навіть мізерний спред на такому обсязі дає помітний прибуток. Але й збиток множиться так само. Рух ринку на частку відсотка здатен з’їсти весь власний капітал фонду.
Працює це доти, доки ринок спокійний. Низькі дисконти в репо й невеликі маржинальні вимоги за ф’ючерсами роблять високе плече можливим. Фонд при цьому додає ринку ліквідності: він — великий покупець держоблігацій, яких уряд випускає все більше.
Проблема — у зворотному боці плеча. Коли волатильність стрибає, біржа піднімає маржинальні вимоги за ф’ючерсами. Кредитори в репо вимагають більших дисконтів. Фонду доводиться або вносити більше готівки, або закривати позиції. Закриття — це продаж облігацій. Продаж тисне на ціни вниз. Нижчі ціни б’ють по інших фондах — і ті теж починають продавати. Запускається ланцюгова реакція: маржин-коли, вимушені продажі, нова волатильність.
Чому ця роль дісталася саме гедж-фондам
Причин кілька, і жодна з них не випадкова.
Перша — борг росте швидше за попит. Хронічний дефіцит бюджету США вимагає все нових випусків держоблігацій. Хтось має їх викуповувати.
Друга — банки-дилери обмежені. Регуляторні вимоги до капіталу (зокрема коефіцієнт левериджу, SLR) не дають їм тримати на балансі багато держоблігацій. Там, де відступає дилер, заходить гедж-фонд.
Третя — відхід традиційних покупців. Іноземні центробанки роками були опорою попиту на держборг США. Тепер їхня частка стискається. Хтось диверсифікує резерви, хтось реагує на геополітику. Пенсійні фонди теж шукають вищу дохідність деінде.
Фінансист Крейг Пірронг називає це «посередництвом у плечі». Гедж-фонди фактично дають неплечовим інвесторам — тим самим пенсійним фондам — непрямий доступ до плеча через ф’ючерси. Ланцюг довгий: активний менеджер, гедж-фонд, банк-дилер, грошовий ринок. Що довший ланцюг, то більше місць, де він може урватися.
Березень 2020-го: коли плече обернулося проти ринку
Це вже відбувалося. У березні 2020 року, на початку пандемії, ринок держоблігацій США завмер. Спреди між цінами купівлі та продажу розійшлися до небачених рівнів. Ставки репо підскочили.
Причина була саме в базисній торгівлі. Коли волатильність вибухнула, фонди кинулися закривати позиції. За оцінками, пов’язаними з ФРС, гедж-фонди продали держоблігацій приблизно на $173 млрд. Значна частина цих продажів припала на закриття базисних позицій.
Ринок, який вважають найбезпечнішим у світі, перестав нормально функціонувати. Зупинити падіння змогла лише ФРС — масовим викупом облігацій. Центробанк США фактично став покупцем останньої інстанції.
Відтоді позиції стали більшими, а не меншими. Оцінки обсягу базисної торгівлі різняться — від кількох сотень мільярдів до понад трильйона доларів. Morgan Stanley оцінює, що цьогоріч плечові базисні позиції скоротилися приблизно на 20% — до близько $1,2 трлн. Скорочення реальне. Але навіть після нього масштаб більший, ніж був напередодні кризи 2020-го.
Є ще один нюанс — концентрація. У травневому звіті про фінансову стабільність ФРС дала попередження. Плече гедж-фондів лишається біля історичних максимумів і зосереджене в найбільших гравцях. Системну вагу несе невелика група фондів. Проблеми в кількох із них здатні вдарити по всьому ринку.
Що це означає для інвестора
Пряма залежність тут неочевидна, та вона є. Ринок держоблігацій США — це фундамент, на якому стоять ціни майже всіх активів. Дохідність 10-річної облігації закладена в оцінку акцій, у ставки за іпотекою, у вартість корпоративних боргів.
Якщо цей фундамент раптом втрачає ліквідність, трясе всіх. Акції, облігації, валюти ринків, що розвиваються, — усе йде в розпродаж одночасно. Присутність великого плечового гравця в основі системи — це не абстрактна тема для регуляторів. Це фактор ризику в портфелі кожного, хто тримає будь-які активи.
Є й другий бік. У спокійні часи гедж-фонди справді покращують ліквідність. Кен Гайнц із Hedge Fund Research зазначає: фонди — активні трейдери, а не покупці «купив і тримай». Вони торгують у обидва боки, і на зростанні, і на падінні. Це згладжує коливання ставок.
Рікі Сяо з Union Bancaire Privée дивиться жорсткіше. Фонди застосовують агресивніше плече, ніж інші типи інвесторів, і тому здатні підсилювати системний ризик. Дон Стайнбрюгге з Agecroft Partners формулює дилему прямо: зростання ролі гедж-фондів водночас необхідне для ліквідності й є потенційним джерелом системного ризику. Усі троє мають рацію. Той самий механізм, що дає ліквідність у штиль, забирає її в шторм.
Інвестору тут важливо стежити не лише за рівнем дохідностей, а й за ринком репо та волатильністю облігацій. Саме там зароджуються зриви, які потім виливаються в обвали на ширшому ринку.
ФРС як покупець останньої інстанції
Якщо ринок знову завмре, центробанк майже напевно втрутиться — як у 2020-му. Але кожне таке втручання створює небезпечний прецедент. Ринок звикає, що держава підстрахує плечові ставки приватних фондів. Це класична проблема морального ризику.
Чим більші позиції, тим дорожчий потенційний порятунок. І тим менше у фондів стимулів стримувати апетит. Мінфін США намагається згладити напругу завчасно. Відомство нарощує програму зворотного викупу довгих облігацій — щоб підтримати ліквідність у найменш ходових випусках. Це радше визнання проблеми, ніж її розв’язання.
Чому це стосується українського й європейського інвестора
Здається, це суто американська історія. Насправді ні. Дохідність держоблігацій США — це базова «безризикова» ставка для всього світу. Коли вона стрибає або коли цей ринок завмирає, хвиля розходиться глобально. Долар і держоблігації США лежать в основі міжнародних резервів багатьох країн.
Для України наслідки конкретні. Зрив на ринку Treasuries означає втечу капіталу в долар і в найбезпечніші активи. Інвестори виходять із ринків, що розвиваються, і з усього, що вважають ризикованим. Глобальні фінансові умови жорсткішають. Зовнішнє фінансування — і бюджету, і майбутньої відбудови — стає дорожчим і складнішим. Премія за ризик в українських єврооблігаціях у такі періоди розширюється.
Європа вже проходила схожий сценарій — зовсім нещодавно. Восени 2022 року британський ринок держоблігацій ледь не зірвався. Пенсійні фонди Великої Британії працювали зі стратегіями на основі плеча (LDI). Коли дохідність британських держоблігацій різко підскочила, фонди отримали маржинальні вимоги. Щоб їх закрити, вони почали масово продавати ті самі облігації. Ціни падали, вимоги росли — класична ланцюгова реакція.
Банк Англії був змушений терміново втрутитися й викуповувати облігації. Механіка — та сама, що лякає регуляторів у США: плече, маржинальні вимоги, вимушений продаж, порятунок від центробанку. Відстань від теорії до практики тут коротша, ніж здається.
За чим стежити далі
Сім відсотків ринку сьогодні — це не привід для паніки. Це привід уважніше дивитися на конструкцію, яка тримає найбільший борговий ринок світу.
Три конкретні орієнтири. Перший — ставки на ринку репо: їхній стрибок першим сигналізує про стрес у фінансуванні. Другий — волатильність держоблігацій (індекс MOVE): вона показує, коли наближається зона маржинальних вимог. Третій — обсяг базисних позицій у звітах ФРС і Мінфіну: якщо скорочення на 20% зміниться новим зростанням, ризик знову підніметься.
Поки плече зменшується, а регулятори не зводять очей із ринку, базовий сценарій тримається. Зміна будь-якого з трьох орієнтирів — сигнал переглянути цю оцінку.
Цей матеріал має інформаційно-аналітичний характер і не є індивідуальною інвестиційною рекомендацією. Рішення про купівлю чи продаж будь-яких активів ухвалюйте самостійно або з ліцензованим фінансовим радником. Зважайте на власну ситуацію й толерантність до ризику.
Читайте також
- Дохідність облігацій США зросла: нафта й напруга довкола Ірану
- Борги ШІ-компаній і найдорожчі гроші з 2007 року: розбір для інвестора
- Огляд ринку 29 вересня 2026: облігації диктують настрій, а FICO обвалюється на чверть
Джерела
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.